Ми проводили влітку установчі збори, на які прийшли більше ніж чотири сотні людей (так, ми досі пригадуємо ті черги на барі). Ми приймали устав. Ми голосували. Ми купили партійний автобус і відправилися в тур по областях України, щоб зібрати ті самі 10 тисяч підписів, які закон вимагає для створення партії. Ми проїхали тисячі кілометрів, ми витратили на це місяці, але відвідали 25 міст у 23 областях України, деякі навіть неодноразово, і у кожному із міст ми збирали підписи. Ми збирали їх на вулицях та на площах, у палатках та у партійному автобусі, нам надсилали підписи поштою, нам приносили підписи в офіс, нам передавали підписи через знайомих, нам збирали підписи волонтери по областях та районах, містах та селах. В результаті ми зібрали не 10 000 підписів. В результаті ми зібрали на дві тисячі більше, ніж вимагає закон, і продовжуємо отримувати все нові і нові підписи щодня.
Ми не можемо висловити вам свою вдячність за це. В нас не вистачає слів. Ви чудові. Ви найкращі. Ми любимо вас. Ми любимо вас навіть більше за Швеця!
Але залишився ще один крок. Крок, після якого в Україні з‘явиться справжня праволіберальна партія, яка створена за законами, а не як завжди, і яка живе на кошти, зібрані з пожертв тисяч прихильників, а не одного прихильника, як буває найчастіше. Цей крок – це подання до Міністерства юстиції України повного пакету документів, що потрібні для офіційної реєстрації. І ми готові. Тепер – готові.
Більше чверті мільйона гривень з ваших пожертв – адміністративний збір – перераховано на державний рахунок. Необхідні папери готові. Майже дванадцять тисяч підписів – в наявності. Ключ на старт.
Наступного четверга, 27 грудня, о 10:30 ми збираємось на Софійській площі Києва біля пам‘ятника Богданові Хмельницькому, і урочисто вирушаємо до будівлі Міністерства юстиції подавати документи для реєстрації політичної партії «Демократична Сокира». Це маленький крок для людства, але величезний для нас і тисяч людей, які пройшли поруч із нами цей шлях. Які пожертвували гроші, які репостили інформацію, які ставили та збирали підписи і приходили на наші акції. Для нас це великий день.
Приходьте всі. Приходьте. Давайте зробимо цей крок разом, і разом відсвяткуємо цю подію. Потім будемо разом хвилюватися, чекати місяць, а може і більше, до рішення міністерства і отримання на руки документу про офіційну реєстрацію. Але це буде потім. Зараз ми робимо наш крок.
Четвер. 27 грудня. Київ. Софійська площа. 10:30 ранку.
Приходь. Ми працювали над цим довгі місяці. Покладемо разом подарунок Міністерству під ялинку.
Покладемо і підемо святкувати.

В комментариях мне отвечают:
— Вот!
У тебя, значит, мирная жизнь, компот,
А ты знаешь, что в мире война идет?
Я пишу: «Посмотрите, вот это — кот.
Он смешной и ужасно себя ведет…»
В комментариях мне отвечают:
— Чёрт!
Как ты можешь?
Там-то и там-то погиб народ!
Я пишу: «Я кормила птенца дрозда.
Еле выжил, поскольку упал из гнезда».
А мне пишут:
— Какого такого дрозда?
— Ты, наверное, с глузду съехала, да?
Ты не знаешь, что с рельсов сошли поезда,
Есть ли дело нам до птенца дрозда?
И напишешь однажды: «Лежу в траве,
Мысли глупые скачут в моей голове…»
И внезапно на это придет ответ:
Я считал, что я мёртв. Оказалось, нет:
Я читал про кота, про дрозда, компот:
Это значит, что жизнь у других идет.
Это значит: ещё существует шанс.
Для таких, как мы.
Для меня.
Для нас.
© Дарина Никонова
Я люблю вас читать, пупсики.
Вышел новый клип Ленинграда с Ходченковой.
О, нет, конечно я не первая. За Юлькой не успеешь!
На фоне этого даже решила прочитать труды философов, которые мимо меня прошли - того же Спинозы, Ницше, Эпикура. Повыписывала названия их трудов, прочитала биографии. А потом вспомнила ужасных сальных студентов и жирных неопрятных студенток философского факультета нашего универа- ужаснулась и бросила все нафиг.
Буду не очень умной.