?

Log in

No account? Create an account

[reposted post] #Тоска

[reposted post] Отже, це сталося

Ми пройшли майже весь шлях офіційної реєстрації партії. Без корупції, без підкупів, без стандартної схеми «купи партію та переназви як треба». З абсолютного нуля. По закону. По всім правилам.

Ми проводили влітку установчі збори, на які прийшли більше ніж чотири сотні людей (так, ми досі пригадуємо ті черги на барі). Ми приймали устав. Ми голосували. Ми купили партійний автобус і відправилися в тур по областях України, щоб зібрати ті самі 10 тисяч підписів, які закон вимагає для створення партії. Ми проїхали тисячі кілометрів, ми витратили на це місяці, але відвідали 25 міст у 23 областях України, деякі навіть неодноразово, і у кожному із міст ми збирали підписи. Ми збирали їх на вулицях та на площах, у палатках та у партійному автобусі, нам надсилали підписи поштою, нам приносили підписи в офіс, нам передавали підписи через знайомих, нам збирали підписи волонтери по областях та районах, містах та селах. В результаті ми зібрали не 10 000 підписів. В результаті ми зібрали на дві тисячі більше, ніж вимагає закон, і продовжуємо отримувати все нові і нові підписи щодня.

Ми не можемо висловити вам свою вдячність за це. В нас не вистачає слів. Ви чудові. Ви найкращі. Ми любимо вас. Ми любимо вас навіть більше за Швеця!

Але залишився ще один крок. Крок, після якого в Україні з‘явиться справжня праволіберальна партія, яка створена за законами, а не як завжди, і яка живе на кошти, зібрані з пожертв тисяч прихильників, а не одного прихильника, як буває найчастіше. Цей крок – це подання до Міністерства юстиції України повного пакету документів, що потрібні для офіційної реєстрації. І ми готові. Тепер – готові.

Більше чверті мільйона гривень з ваших пожертв – адміністративний збір – перераховано на державний рахунок. Необхідні папери готові. Майже дванадцять тисяч підписів – в наявності. Ключ на старт.



Наступного четверга, 27 грудня, о 10:30 ми збираємось на Софійській площі Києва біля пам‘ятника Богданові Хмельницькому, і урочисто вирушаємо до будівлі Міністерства юстиції подавати документи для реєстрації політичної партії «Демократична Сокира». Це маленький крок для людства, але величезний для нас і тисяч людей, які пройшли поруч із нами цей шлях. Які пожертвували гроші, які репостили інформацію, які ставили та збирали підписи і приходили на наші акції. Для нас це великий день.

Приходьте всі. Приходьте. Давайте зробимо цей крок разом, і разом відсвяткуємо цю подію. Потім будемо разом хвилюватися, чекати місяць, а може і більше, до рішення міністерства і отримання на руки документу про офіційну реєстрацію. Але це буде потім. Зараз ми робимо наш крок.

Четвер. 27 грудня. Київ. Софійська площа. 10:30 ранку.

Приходь. Ми працювали над цим довгі місяці. Покладемо разом подарунок Міністерству під ялинку.

Покладемо і підемо святкувати.

Привет, пупсики.

Читаю вас каждый день, все-все до последнего коментика. Смеюсь, хочу сказать "Спасибо" всем участникам нетайного соо)
(без названия)

[reposted post] ...

Я пишу: «Вот, пеку пирог и варю компот».
В комментариях мне отвечают:
— Вот!
У тебя, значит, мирная жизнь, компот,
А ты знаешь, что в мире война идет?

Я пишу: «Посмотрите, вот это — кот.
Он смешной и ужасно себя ведет…»
В комментариях мне отвечают:
— Чёрт!
Как ты можешь?
Там-то и там-то погиб народ!

Я пишу: «Я кормила птенца дрозда.
Еле выжил, поскольку упал из гнезда».
А мне пишут:
— Какого такого дрозда?
— Ты, наверное, с глузду съехала, да?
Ты не знаешь, что с рельсов сошли поезда,
Есть ли дело нам до птенца дрозда?

И напишешь однажды: «Лежу в траве,
Мысли глупые скачут в моей голове…»
И внезапно на это придет ответ:
Я считал, что я мёртв. Оказалось, нет:
Я читал про кота, про дрозда, компот:
Это значит, что жизнь у других идет.
Это значит: ещё существует шанс.
Для таких, как мы.
Для меня.
Для нас.

© Дарина Никонова

Не писатель.

Я люблю вас читать, пупсики.
Вышел новый клип Ленинграда с Ходченковой.
Моторолу, мойщика автомобилей убили. Наверное, машину кому-то плохо помыл. Твари бессердечные!!!
О, нет, конечно я не первая. За Юлькой не успеешь!

Книги

За последнюю неделю осилила Ирвина Ялома "Проблемы Спинозы" и "Почему плакал Ницше". Такой осмысленной и умной литературы давно не читала. Впечатлившись, заказала два сборника его книг -"Истории для души" и "Путь к гармонии".
На фоне этого даже решила прочитать труды философов, которые мимо меня прошли - того же Спинозы, Ницше, Эпикура. Повыписывала названия их трудов, прочитала биографии. А потом вспомнила ужасных сальных студентов и жирных неопрятных студенток философского факультета нашего универа- ужаснулась и бросила все нафиг.
Буду не очень умной.